Шибарі – це не лише про мотузки. Це про стан тіла й розуму, де напруга, довіра та ритм взаємодії створюють унікальні психофізичні переживання. Багато з них мають власні назви, і кожен термін описує не просто емоцію, а цілий комплекс реакцій нервової, ендокринної й соматичної систем. Якщо коротко: коли все зроблено технічно і безпечно – тіло запускає цікаві «режими», які складно відтворити у звичайному житті.
Йдемо по станах.
Екстаз у шибарі – це момент, коли тіло перестає чинити опір і входить у хвилі глибокого задоволення. З ендокринної точки зору це коктейль дофаміну, окситоцину та трохи ендорфінів. Але справжня магія у поєднанні: напруга → відпускання → концентрація на тілесних відчуттях.
Екстаз не завжди про «о боже як кайфово», інколи це про «я нарешті перестав(ла) тримати світ на плечах».
У спорті таке виникає після затяжного забігу, у медитації – після відпускання думок, у шибарі – після передачі контролю.
Floating – ніби пливеш всередині власних відчуттів. Не летиш, а саме пливеш.
Цей стан виникає, коли нервова система входить у збалансований парасимпатичний режим: знижується частота серцевих скорочень, дихання стає глибшим, м’язи відпускають мікроспазми.
Якщо коротко – floating це медитація на стероїдах, але природних.
Цікаво, що floating часто корелює з доброю гідратацією та рівнем електролітів. Якщо людина довго не пила воду – floating може не настати, бо мозок «не віддасть» тіло в розслаблення. Організм любить безпеку й ресурси.
Це той стан, який тренери й масажисти називають «тіло раптово важчає».
М’язи перестають утримувати зайву напругу, зменшується активність кори мозку, а вагусний нерв бере керування диханням.
Глибоке розслаблення – універсальний маркер: робота зроблена добре.
Для моделі це схоже на відчуття після тривалого сеансу йоги, коли ти в савасані вже не хочеш рухатись. Для наваші це сигнал – зв’язування працює, ритм правильний, контакт є.
Ейфорія – це легкість, хвиля задоволення та відчуття «зараз все правильно».
Це чистий ендорфін плюс трохи адреналіну та норадреналіну. Коли модель або наваші відчуває ейфорію, це не завжди про «ах». Частіше – про ясність і легкість.
Ейфорія добре поєднується зі здоровим способом життя: хто має стабільний сон, адекватний рівень білка й магнію – переживає її глибше. Нервова система розслаблена, не виснажена – от і працює як треба.
Якщо ж людина виснажена, недоїдає або в постійному стресі – ейфорія буде короткою або неглибокою.
Це не тільки психологічний акт, а й нейрофізіологічний.
Коли модель передає контроль наваші, знижується активність префронтальної кори (центр «думати-аналізувати-контролювати»), і включається limbic trust response – система довіри.
Фактично, тіло каже: «Ця взаємодія безпечна, я можу перейти в режим відчування».
Це причина, чому безпека, заздалегідь обговорені межі та компетентність майстра – критично важливі. Людина не зайде в стан, якщо тіло не відчуває гарантії.
Катартіс у шибарі виглядає по-різному: у когось це сльози, у когось сміх, у когось глибока тиша.
Це очищення через дозвіл відчути те, що давно стримувалось.
Технічно це викид гормонів стресу, який нарешті «розрядився» через безпечний, контрольований досвід.
Цікаво, що катарсис іноді пов’язаний з роботою діафрагми. Глибоке дихання змінює роботу симпатичної системи, і тіло дозволяє емоціям вийти.
У спорті це буває після крайньої втоми. У медитації – після внутрішнього інсайту. У шибарі – після довіри й техніки, що дає тілу простір.
Сабспейс – це окремий світ.
Стан, в якому модель відчуває спокій, присутність, відключення від зовнішнього шуму і глибоку тілесність.
Психологи назвали б це трансовим станом з високим парасимпатичним домінуванням. На рівні гормонів – окситоцин та ендорфіни, які створюють теплу ковдру всередині.
Сабспейс люблять романтизувати, але його потрібно вести.
Це відповідальність наваші – створити, підтримувати і безпечно вивести модель назад. Після сабспейсу тіло вразливе, тому aftercare не просто «приємний бонус» – це необхідність.
Усі ці стани – результат правильної техніки, етичної взаємодії та здорового тіла.
Шибарі не працює добре у виснажених людей так само, як спорт не працює з нульовою енергією. Сон, вода, харчування, внутрішній спокій, довіра – це те, без чого складно зайти в глибокі психофізичні переживання.
Шибарі – це не магія. Це людська природа, тіло, гормони і мистецтво контакту. Гарно зібрано в потужний інструмент мотузки.
Ці стани можуть змінювати один одного або поєднуватися. Важливо, що вони залежать не лише від технік зв’язування, а й від довіри, атмосфери та взаємодії між моделлю й Наваші (ригером). Іще один цікавий фізиологічний ефект, до якого можна прагнути це сквірт, про ці та інші терміни чатайте у глосарії.
А якщо бажаєте пройти організовану професійну шибарі сесію або навчання – запитуйие PDF з інформацією в телеграм,
Більше про ці стани читайте у книзі шибарі майстра